Голова правління
  • Тетяна Велімовська

  • Голова правління
  • Приєднуйтесь до мене:

Минулий рік перекреслив усі точки зору і орієнтири, які складалися роками. Стільки всього сталося, що й не переказати. Дійсність ухиляється від логіки та слів, ледь встигаєш за емоціями. Так, ніби хтось пише цю історію мазками у характерній манері живописців-імпресіоністів, піддаючи сумніву міцність і матеріальність усього, що тебе оточує.

Проте деякі речі, навпаки, раптово увиразнюються і стають невід’ємною частиною тих цінностей, з яких у тебе буде починатися відтепер кожен наступний день.

Можу сказати напевне: ми здобули Батьківщину. І я точно знаю, що звідси вже нікуди не поїду, хоч як би погано тут не було. Це «погано» може лише зміцнює моє бажання залишитися в Україні і скерувати усі свої сили на те, аби тут стало добре.

Зберегти себе можна лише докладаючи зусилля. Найлегше шукати крайніх, обвинувачувати політиків, обривати чиїсь відчайдушні і щирі сподівання песимістичним «все одно нічого не зміниться», виправдовуючи власний егоїзм і свою бездіяльність. Небезпечно мати за дурнів тих, хто віддає останнє, аби наблизити нас до миру. А тримати себе «вище ситуації» й відсторонено споглядати за подіями – в сьогоднішніх реаліях це навіть не самозакохана поза, а справжній злочин. 

Я знаю, як спазмує горло від відчаю, горя і страху за близьких, як ниє душа від невідомості й очікування. Від гіркого усвідомлення, що багатьох найкращих людей вже не повернути… Знаю, як завмирає і рветься серце. Інколи – від безсилля та відчуття власної безпорадності , інколи – від гніву, який вибухає в тобі і хвилею вибиває землю з-під твоїх ніг. Та за мить опановуєш себе, бо потрібно рухатися далі. Адже від цього залежить чиєсь життя.

Чи уявляли ми взагалі раніше, як багато чудових, добрих, чуйних людей навколо нас? Так часто опускалися руки і здавалося, що все марно, нічого не виходить. Але раптово надходила допомога – звідти, звідки її зовсім не чекаєш. І тепер я знаю, що за нею можна звернутися навіть до зовсім незнайомих людей. Просто ти сам повинен відкритися...

А головне, я точно знаю, що все буде добре. Так, буде зовсім непросто, навіть надміру важко. Особливо у 2015-му. Та назад вже не повернути, як би цього комусь не хотілося. Адже стільки всього сталося, стільки змінилося… І річ не у зміні влади (впевнена, знайдуться охочі закинути звичних дорікань і на її адресу – як без цього!). Не про те йдеться.

Головна зміна сталася в нас самих – у звичайних українцях, які силою свого характеру та незламного духу дивують сьогодні увесь світ, захищаючи рідну землю. І той, хто цього і досі не зрозумів, лише прискорює свій кінець для історії та нащадків.

Все буде добре, бо той, хто здобув себе, дасть імпульс здобуття іншому. А отже, нас буде багато!

Слава Україні! Героям слава!

Наша команда